Галерея картин: Для тих хто не любить мапи, але любить картини

Надзвичайної краси та деталізації картина, що має складну та різносторонню композицію. Хоч Доссо Доссі й був художником епохи Ренесансу, він любив поєднувати у своїх роботах різноманітні стилі. Тут ми бачимо очевидне італійське віяння. Хоча основним, звісно, був стиль пізнього Ренесансу.

В центрі композиції знаходяться троянці, які, виходячи з назви, ремонтують свої човни. Різноманітність поз та віддаленість персонажів один від одного додає картині особливої динаміки та глибини. Колірна зелено-золотиста гама в поєднанні з синім небом — атмосфери та активності. А ніжні та розпливчасті мазки при зображенні води — спокою та невіддільної уваги від центрального сюжету.

Картина, що зображує муніципалітет Флоренції, належить англійському художнику Френсісу Сіднею Анвіну — видатному представнику міської та архітектурної пейзажистики. Він прагнув до деталізованості та реалістичності, тому робота виконана у техніці офорта — викарбовування зображення на листі металу, з подальшим залиттям фарбою.

Важливо зазначити, що 1914 рік — початок Першої Світової Війни. Тож, можливо, така спокійна та тиха атмосфера картини передає прагнення автора до миру. Хоча це лише здогадки науковців та дослідників мистецтва. А ми лише можемо спостерігати за цікавими деталями: дітьми, що грають, умиротвореними тваринами та людьми, що займаються своїми звичайними справами.

Ще одна робота талановитого англійського художника, виконана у техніці офорта — викарбовування зображення на листі металу, з подальшим залиттям фарбою.

Монохромне зображення зовсім не віднімає величної атмосфери околиць церкви Санті Апостолі у Венеції. Що є, до речі, однією з найстаріших у місті. Динамічності композиції додають люди: на різних відстанях та рухаючись у різних напрямках. Арвін любив зображувати людей, аби додати роботам глибини та цікавості.

Наразі церква є активною: тут проходять богослужіння, приходять віряни, а також зберігаються роботи та розписи відомих художників, як от Джованні Баттіста Тьєполо та Фабіо Каналя.

Каміль Піссарро разом з родиною переїхав на околиці Лондона приблизно у 90-х. Саме там і були створені декілька його полотен, зокрема і це, у районі Гемптон-Корт.

На картині — палац, що був резиденцією Генріха VIII, та зелені околиці навколо нього. Місце надихало художника своїм повільним ритмом та умиротвореністю атмосфери. Це він і передає за допомогою пастельних зелено-жовтих та світло-блакитних кольорів. Тому від роботи віє теплом, затишком та душевним спокоєм.

Важливо додати, що картина є яскравою представницею імпресіоністського стилю: світлі тони, дещо хаотичні мазки та гармонійне поєднання світла й тіні. Хоча пуантилістські натяки тут теж присутні, адже мазки все більше схожі на крапки. Проте це лише натяки, автор залишився вірним імпресіонізму у цій роботі. А ще, дослідники кажуть, що тут можна прослідкувати вплив Клода Моне, з яким Каміль достатньо близько спілкувався.

Музей Писанка або ж Музей писанкового розпису — це широковідомий та єдиний у світі музей, присвячений цьому виду традиційного мистецтва. Розташований він у місті Коломия, Івано-Франківської області. До його створення, роботи були розміщені в церкві Благовіщення Пречистої Діви Марії, пам'ятці архітектури XVI століття.

Писанка, яка є центральним об'єктом картини, була споруджена у 2000 році та має висоту 13,5 та діаметр 10 метрів. Вона ж є і виставковим залом, і видатною пам'яткою міста Коломия. Колекція писанок тут налічує понад 12 000 екземплярів з понад 30 країн усього світу.

Монументальна, простора, жива. Недарма цей пейзаж міста Сіут у Верхньому Єгипті є однією з найпопулярніших робіт американського художника Сенфорда Робінсона Гіффорда. Виконана вона в олійній техніці, що дало автору змогу м’яко та майстерно передати атмосферу гарячого простору та всюдисущого сонця, пограти зі світлом та тінню.

Як один із представників Школи Гудзону, автор часто зображав пейзажі, додаючи їм романтизму. Ми можемо вловити цей настрій за допомогою теплих кольорів, що використовував художник: жовтого, зеленого, бежевого. Вона не лише зображає тепло, вона випромінює його. Тож можна сміливо зробити припущення, що Гіффорд надихався роботами митців, що творили у напрямку люмінізму, та успішно імплементовував його на свої полотна.

Картина «Вид на Ель-Файюм» французького художника Жана-Леона Жерома є яскравим прикладом орієнталістського живопису. Тобто — зображеннями місцевостей Сходу. У своїх роботах автор часто використовував теми історії, міфології й Сходу, зокрема, бо любив відвідувати ці місця та передавати їх красу. І достатньо успішно, адже Жером був одним із найбагатших і найуспішніших французьких художників другої половини 19 століття.

Ель-Файюм — найстаріше місто Єгипту і зображене воно відповідно. Масштабно, деталізовано, живо. Та це не малюнок з натури, автор писав його у своїй майстерні, спираючись на спогади. Для іноземців Єгипет був саме таким: трохи містичним, загадковим, людним. Це можна спостерігати не тільки у великій кількості персонажів, а й у теплих тонах, які переважають на полотні. Вони ніби заглиблюють нас у спекотний день серед старого, віддаленого, дещо античного міста.

Генрі Бейкон був не єдиним американським художником, якого надихала краса Сходу. Але таких, хто б порався з аквареллю як він, знайти важко. Саме завдяки повітряності та текучості матеріалу, полотно створює враження мари: ніби все, що ми бачимо — наша фантазія на тлі пекучого сонця пустелі.

Чарівне, атмосферне та тепле полотно, що переносить нас на берег Нілу на захід сонця. Автор використовує теплі кольори та легкі мазки, аби створити враження казковості. А для більшої деталізації — графіт, що лежить в основі. Тут ніхто не спішить, життя пливе повільно, а час ніби зупиняється, аби також вловити останні промені.

Картина є однією із серії, що була створена американським художником Елігу Веддером під час його тривалої подорожі до Єгипту. Вона гарно демонструє майстерність автора у зображення архітектурних споруд та пейзажів. Зокрема, тут ми можемо бачити віддалену статую Колоси Мемнона — два зображення Аменхотепа III, розташовані поблизу Луксора.

Від полотна віє приємним спокоєм та затишком. Теплі відтінки, м’які лінії, яких вдалось досягти за допомогою акварелі, відсутність надмірної деталізації. Одночасно, вона ніби портал у минуле, де панує лише природа, яка оточує собою все — від неба і до рукотворних споруд.

Картина американського художника, ілюстратора та символіста, який полюбляв черпати натхнення зі своїх подорожей. Зокрема ця робота натхненна його поїздкою на Схід у 1890 році.

Його картини достатньо прості та зрозумілі, та і матеріали він брав схожі за настроєм — прості та легкі у використанні. Ця робота, наприклад, виконана кольоровою крейдою на біло-сірому пофарбованому папері. Але це лише додає природності та відчуття присутності, ніби ми й самі знаходимось на березі Нілу, а те, що перед нами — природа, що легко ховається у туманному вечорі. Мінімум засобів, максимум атмосфери.