Галерея картин: Для тих хто не любить мапи, але любить картини

Британський художник Вільям Куч був справжнім майстром пейзажної техніки та використання світлотіні. Дане полотно зображує мальовниче озеро Хоутон-Бей, що у графстві Норфолк.

Яскраві м’які відтінки, плавні переходи між пастельними кольорами, легка графічність створюють атмосферу тихої безтурботності. Та, безумовно, передають любов автора до цих місць. До природи, яка повстає монументально та одноосібно, в усій своїй мінливості.

У своїй творчості сер Девід Янг Камерон не відступався від власних принципів — драматично зображувати видатні місця, використовуючи загадкову та трохи містичну монохромну палітру. Мінімум засобів — максимум атмосфери.

На полотні — гірський пейзаж Шотландії, гори острову Арран. Монументально, спокійно, лаконічно. Заглибитись у картину можуть лише ті, хто здатен бачити багато у малому. Відчувати, а не просто дивитись. Ви ж також чуєте тихий шепіт вітру та ехо від власного голосу, що пробиваються крізь ці холодні відтінки?

Ламсден був майстерним графіком, тому це полотно виконано у чітких та строгих лініях. Робота виконана у техніці офорта — гравюри на листі металу, з подальшим залиттям фарбою. А об'єкт був обраний не дарма, адже Ламсден любив зображувати старі та монументальні споруди, які потроху зникали. До того ж він був великим шанувальником подорожей країнами Азії.

На картині височіють могутні стіни, що колись давно захищали імператорське місто від нападів та ворогів. Наразі тут кипить звичайне міське життя, де кожен займається своїми справами.

Прискіплива та деталізована робота Ернеста Стівена Ламсдена, що зображає одне із найбільш священних місць Індії — місто Варанасі, воно ж Бенарес, яке розташоване на березі річки Ганг.

Автор працював у жанрі реалізму з вкрапленнями імпресіонізму, але тут вибрав спокійну монохромну палітру, чіткі лінії та велику кількість персонажів. Які, безумовно, додають полотну динаміки. Жодних натяків на пору року і погоду, ми можемо це лише дофантазувати. Та розглядати ці дерев'яні перегородки у човнах та справи кожного учасника картини можна годинами, тут без сумніву.

Рона Хасзард була майстринею яскравих пейзажів у жанрі постімпресіонізму. А це полотно — результат її подорожі до Фіністерре, крайньої західної точки Франції, що у регіоні Бретань.

Гра світла і форми, м’які помахи пензля, використання холодних та теплих відтінків чудово передають атмосферу місця. Тихого, недослідженого та незіпсованого людською присутністю. Також тут можна помітити вплив фовізму, що був популярним жанром у Франції тих років. Зокрема, характерна йому мальовничість та деяка перебільшена декоративність.

Цікавий момент: Рона мала ідентичне прізвище з відомою новозеландською художницею Іною Хасзард, проте родинної спорідненості між ними немає.

Сер Мюрхед Боун був відомим шотландським художником та графіком, що прославився своїми морськими пейзажами та зображенням архітектури. А також, затятим мандрівником. І саме Стокгольм став одним із чи не найбільшим його міст-муз.

Є інформація, що полотно створювалось у техніці сухої голки, що дозволило зобразити об’єкти так детально. Музей мистецтва Метрополітен зазначає, що на гравюрі відображений Королівський шведський оперний театр та парк Riksplan, з рибальськими човнами на передньому плані. А похилені від поривів вітру дерева, додають композиції динаміки та об’єму.

Цікавий факт: зображення на полотні, скоріш за все, віддзеркалене. Адже техніка сухої голки передбачає початкове нанесення картини на пластину, а пізніше — його перенесення у вигляді принту на іншу поверхню.

Одна з найбільш відомих робіт шотландського художника Сера Мюрхеда Боуна, що виконана у техніці сухої голки. Цікавий факт, автор був першим офіційним художником Великої Британії, що творив і під час Першої, і під час Другої Світової Війни.

Боун був затятим мандрівником, а Стокгольм — його величезною музою, тому картина є одною з багатьох, створених там. Та ця робота, воістину, вражає: надзвичайна увага до дрібних фрагментів, прискіпливість до кожної лінії, неймовірна деталізація. Саме така увага до роботи створює чітку та зрозумілу картинку. А монохромність лише додає простору фантазії, адже ми можемо уявити будь-який настрій.

«Стокгольм» — дзеркальне відображення дійсності, адже полотно створювалось автором на місці. А вид, який ми бачимо — панорама, що відкривається з району Седермальм.

Полотно Едді Кіма, що виконане у характерному для нього стилі: достатньо реалістично, яскраво та дещо наївно. Проте, це лише додає роботі певного шарму та деякої казковості. А сама робота, виконана на основі фото, лише показує зв’язок рукотворного та цифрового у наш час.

На полотні — Eastern Columbia Building, культова пам’ятка в стилі ар-деко, розташована в центрі Лос-Анджелеса. Зведена у 1930 році як штаб-квартира каталогового магазину Eastern-Columbia, вона швидко стала одним із символів міста завдяки своїй насиченій бірюзовій плитці та сяючому неоновому годиннику.

Сучасне полотно, створене американським художником Едді Кімом та виконане аквареллю. Зображення достатньо реалістичне, ніби фото, на яке накладені фільтри. Це додає роботі тепла та справжності, попри казковість, якою віє від споруди. Вона ж — будівля у стилі артдеко Greater Refuge Temple, що була побудована в Гарлемі, Нью-Йорк в 1930 році. За цей час вона була і танцювальною залою, і театром водевілю, а наразі є діючою церквою. Цей яскравий фасад було додано у 1960-х роках.