Користуючись веб сайтом "Світ в картинах" Ви погоджуєтесь на використання Cookies.
Дороті Річмонд — новозеландська художниця, яка однією із перших жінок-майстринь своєї країни стала всесвітньо відомою. Картина була створена під впливом європейських течій імпресіонізму та постімпресіонізму, які були популярні на той час.
Гора Еґмонт, нині відома як Таранакі — це вулкан на Північному острові Нової Зеландії, який часто порівнюють з Фудзіямою через його форму. Він має величезне значення для маорійської культури й вважається священним місцем.
Лаконічні білий, зелений, синій та жовтий кольори допомогли авторці передати атмосферу тихої величі та спокою цього важливого місця. З повагою зобразивши гору, яка є священною для величезної кількості людей.
Американський художник Альберт Бірштадт був видатним майстром люмінізму — жанру, який за основний інструмент використовує гру зі світлом та тінню, що додає полотну об’єму.
Ця картина була створена вже після його повернення до рідного Нью-Йорку, тож лише можна уявити, наскільки його вразив пейзаж. Атмосфера роботи — абсолютно казкова і майже нереальна. Незаймана каліфорнійська природа, шум вітру між дерев, стукіт копит диких тварин. Картина, яку можна не лише побачити, а й відчути.
Мод Шервуд, що родом з Австралії, була великою шанувальницею Італії, зокрема — Капрі. У її роботі прослідковується ця любов: за допомогою теплих тонів та активної сцени вона передає жвавість курортного містечка.
Від цього яскравого, позитивного полотна так і віє відпочинком. Хтось мочить ноги у воді, хтось запікається під палючим сонцем, хтось бавиться у піску. А акварель, використана за основний інструмент, додає картині простоти та легкості сприйняття.
Відомий британсько-новозеландський художник Вільям Бейкер створив це полотно на перетині 19 та 20 століть, коли мистецтво пейзажу набуло чималої популярності. Народ маорі назвав це озеро Манапурі, що у перекладі означає «сумний серпанок».
Цим світлим смутком і віє від полотна. Захід сонця, рожево-блакитні кольори, ледь затуманений пейзаж, що проглядається на фоні, створюють атмосферу тихого вечора у місці, яке надійно заховане від допитливих людських очей. Лише поодинокий корабель тихо пливе у своїх справах.
Недарма у 20 столітті озеро стало осередком екологічного руху, що протестував проти забудови цього казкового місця.
Картина Джона Квілі Молодшого, вихідця із династії художників, — це ніби подорож на далекі тропічні острови, які мандрівники лише почали відкривати для себе у 18 столітті.
Композиція є достатньо активною та насиченою: кораблі, люди на човнах, гори, пальми, що височіють на фоні. Це все додає галасу, але й одночасно передає атмосферу місця — жвавого острова Французької Полінезії.
Говорять, що картина натхненна третім плаванням Кука, під час якого британські мореплавці відвідали острів. І взагалі, Кук був великим шанувальником Хуахіне, тож бував там щонайменше 3 рази.
Іна Хасзард — відома новозеландська художниця. Того дня, 10 червня 1886 року, коли сталось горезвісне виверження вулкана Таравера, Іна жила у маленькому поселенні Те Вайроа. На жаль, після виверження, поселення було знищеним. Тож це полотно — власні спогади художниці, а також її сестри Клари. Їм двом та їхній матері пощастило врятуватись. На той час Іні було лише 16-17 років.
Картина передає не тільки глибокий смуток, що виражений в атмосфері та кольорах, а і є важливою історичною пам’яткою та відтворенням тих історичних подій, що змінили долі багатьох жителів.
Строгу та мінімалістичну картину сера Девіда Янга можна вважати воістину шедевром. Подібне драматичне зображення об'єктів було його характерною рисою. Та це не додає полотну простоти, навпаки — створює чітке уявлення того, що ми маємо побачити.
Суворі скелі, масивний замок, похмуре небо створюють атмосферу присутності, використовуючи мінімум засобів. Така вона, Шотландія. Сувора та трохи химерна.
Історія говорить, що замок Мойл був створений за сприяння норвежки Сауґа, що стягувала данину з суден, які пропливали повз.
Одне із похмуро-драматичних полотен сера Девіда Янга Камерона. У зображенні видатних місць мінімальними засобами він був справжнім майстром. А чорно-біла колірна гама — його візитівка.
Лох-Алін — озеро у північній Шотландії, якою любив подорожувати автор. Ми можемо лише здогадуватись, чи це зима, чи автор просто зобразив головне — озеро та його околиці. Не використовуючи акценти на природних умовах. Містична атмосфера, відчутний імпресіоністський стиль та глибина перспективи змушують вдивлятись у картину хвилинами, шукаючи відповіді. Що ж саме хотів передати нам автор, окрім свого захоплення місцем?
Хіроші Йошіда був відомим японським художником, що став знаним завдяки своїм пейзажам та особливій техніці деревориту — гравюри на дошці з дерева, розрізаного впоперек шарів. Саме так і була виконана дана робота.
«Третя печера-святилище Еллори» — одна із серії картин, присвячених Індії, якою автор подорожував із задоволенням та захватом. На дереві зображений один із печерних храмів, що вразив автора своєю монументальністю та наближеністю до високого. А люди на полотні, ймовірно, це відвідувачі або паломники. На жаль, точних даних немає. Проте, їх присутність додає картині масштабу й глибини. А кольори, в яких виконана робота, переносять нас в атмосферу тиші, спокою та духовності цього місця.