Користуючись веб сайтом "Світ в картинах" Ви погоджуєтесь на використання Cookies.
Одна з відомих робіт видатного французького імпресіоніста Каміля Піссарро. Вона є частиною серії, яку художник створював надихаючись пейзажами зі свого вікна. Його оселя знаходилась на площі Дофіна у Парижі — у жвавому районі на острові Сіте, де він оселився у 1900 році. З його житла відкривався прекрасний вид на Сену та Лувр, які він і брав за основу своїх картин.
На цьому олійному полотні ми можемо бачити Лувр, що знаходиться неподалік, а також міст Ньоф та його околиці. М’які пастельні кольори та певна розмитість передають атмосферу тихого, свіжого дня, окропленого дощем. Люди прогулюються вулицями, човни пливуть у справах, і навколо панує спокій. Таке враження складається завдяки майстерній роботі зі світлом та тінню, а також ретельно відтвореним ряботинням від дощових крапель, що вкривають воду.
Олійне полотно французького художника, графіка та скульптора Теодора Жеріко, якого вважають одним з основоположників романтизму у живописі. Вона задумувалась як одна із серії з чотирьох робіт, що демонстрували б різні часи доби. Але завершив автор лише три.
На картині — акведук, який він побачив під час своєї подорожі Італією у 1816–1817 роках. Місце настільки вразило його своєю величчю, що він вирішив передати це максимально детально: загрозливі дощові хмари, сонце, що сідає, масивність конструкції та достатньо реалістичний пейзаж навколо. Це передає зв’язок природного та людського, що співіснує гармонійно. А завдяки грі світла і тіні, полотно передає мінливість та силу стихії, яка насувається на тихе місце.
Харків, друге за величиною місто України, є важливим культурним, освітнім та промисловим центром з історією, що сягає XVII століття, коли він був заснований як фортеця. За століття Харків перетворився на яскравий мегаполіс, відомий своєю еклектичною архітектурою, що поєднує будівлі радянської епохи та сучасні урбаністичні проєкти. Картина Марії Бородін «Харків» передає динамічну сутність міста через виразні кольори та сміливі мазки, підкреслюючи його архітектурну красу та жваву атмосферу. Твір відображає енергію міста, яке давно є символом прогресу та культури України.
Це картина — зображення однієї з вулиць Олексіївського району, що у Харкові. Виконана за фотографією подруги авторки. Вони познайомились у день подачі документів в університет, куди обидві приїхали навчатись. Тому і фото, і робота сповнені затишку та певної взаємодії.
Тихий вечір, сонце, що сідає, спокійна вулиця. Художниця використовує здебільшого теплу палітру, аби передати цей заспокійливий настрій.
Картина видатного художника, що була створена під час його добровільного звернення у психіатричну лікарню Сен-Поль‑дю‑Мозоль у Сен-Ремі-де‑Прованс після фінансового й психологічного виснаження й епілептичних нападів. Цей період був дуже продуктивним, адже у той час автор створив понад 150 картин. А сама будівля — це приміщення колишнього монастиря, що був там у 12 столітті.
Робота виконана за допомогою олійних фарб на креслярському полотні, які були нанесені на чорний ескіз. Хоч кольори достатньо яскраві, полотно має достатньо тривожний вигляд, як і внутрішній стан Вінсента у той час. А поодинока фігура лише підкреслює самотність та ізольованість автора у цьому місці, адже більшість пацієнтів були замкнені у своїх палатах.
Цю картину Вінсент відправив своєму брату Тео, аби показати, у яких умовах він живе. Тобто, її можна вважати скоріш замальовкою для листа, аніж твором з глибоким змістом. Проте, ми можемо лише здогадуватись.
Картина талановитого англійського митця-романтика, що зображує вид на Венецію зі сходів базиліки Санта-Марія делла Салюте. Ця барокова церква, завершена у 1687 році, розташована на вході до Гранд-каналу і є одним із найвідоміших символів Венеції. Автор бував там тричі та став відомим своїми полотнами, виконаними під час цих подорожей. А також, його ескізи послугували основами для робіт багатьох інших художників. Робота виконана олією на полотні, наразі вона знаходиться у Метрополітен-музеї у Нью-Йорку.
Автор був майстром гри світла та тіні, і ця картина не є винятком. Ми бачимо атмосферно зображений венеційську лагуну, виконану у пастельних біло-блакитних та жовто-золотистих відтінках. Для досягнення плавних переходів, художник працював у техніці мокре на мокрому. Цікавим є те, що архітектура, зображена тут — достатньо чітка та деталізована, а вода та небо — більш розмиті та ніби казкові. Це створює баланс між штучним та природним, які взаємодіють між собою.
Робота видатного фламандського автора епохи бароко. Для виконання такої точної та деталізованої картини він використовував і перо, і акварель, і туш. Подібне різноманіття дозволило зобразити і величну архітектуру в високій точності, і навколишні природні пейзажі. Хоч і мінімальними засобами, робота вийшла достатньо атмосферна.
Саме місце — це набережна річки Неккар у місті Гейдельберг, Німеччина, що відоме своїм університетом. Робота стала важливим історичним документом, адже пізніше цей замок неодноразово перебудовували та реконструювали.
Колірна гама полотна доволі проста та лаконічна: білі, коричневі та блакитні кольори. Вона не відволікає нас від споглядання основного — замку, який, безумовно, є центральним об'єктом роботи, хоч і знаходиться на задньому фоні. Можливо, тут зображений тихий ранок, яким автор насолоджувався під час своєї подорожі, споглядаючи за тихим небом та кораблем, що пропливає повз.
Робота американського художника, що зображує Аверно, вулканічне кратерне озеро, розташоване в Кампанії, Італія, поблизу міста Неаполь. Автор був відомий своєю фотографічною точністю, завдяки передачі навіть найдрібніших деталей. Як, зокрема, і тут: точне відображення у воді, гілки дерев, ба більше — дрібні деталі одягу персонажів. Насправді кропітка робота.
У цій роботі Річардс використовував акварель, гуаш та графіт, якими писав поверх світло-блакитного паперу. Вибір колірної гами додає полотну ще більше містичності, адже саме це озеро вважалось магічним. Таку репутацію воно здобуло завдяки сірчаним водам та релігійним ритуалам, яка раніше часто тут проводились. Через це ж його вважали порталом у потойбіччя. Тож враження деякої тривожності це полотно викликає лише тоді, коли ти знаєш його історію. А так — це приємна картина з прекрасним озерним пейзажем.
Робота талановитого художника, якого часто називали «американським Тьорнером» за вплив Дж.М.В. Тьорнера на його творчість. Проте від не був його наступником, лише надихався та творив у власному стилі.
Ця картина зображує тихий вечір на узбережжі, скоріш за все — північного сходу США, де автор провів багато часу, надихаючись та пишучи полотна. Він любив поєднувати акварель та гуаш, для створення плавних переходів, зокрема — у роботах на природну тематику. «Вид на пляж» не став винятком.
Для роботи був використаний світлий папір, завдяки якому вдалось передати прозорість та деяку казковість пейзажу. Легкі мазки та лінії, відсутність зайвої деталізації — все сприяє відтворенню спокійного вечора на березі Атлантики.
Картина видатного японського митця, що був знаний роботами у жанрі укійо-е. Конкретно ця — одна із серії «Видатні місця Едо». Едо — це колишня назва Токіо. А назва самого місця, Отяномідзу, перекладається як «чайна вода». Адже вода річки Канду, з яким воно пов’язане, раніше використовувалась для чайних церемоній.
Щодо техніки, тут вона звична для автора — це гравюра, виконана чорнилом та кольоровими пігментами на папері. Автор не використовував багато сумішей кольорів, частіше за все брав чисті. Наприклад тут основними є синій, білий, червоний та зелений. Та це не додає картині скупості, навпаки — передає атмосферу тихого, спокійного та прохолодного вечора. А перспектива, яку Хіросіґе часто використовував у своїх творах, стала новаторською та надихнула багатьох митців, що творили опісля.
Утаґава Хіросіґе — один із найвидатніших майстрів японської гравюри укійо-е. А серії його пейзажів мали величезний вплив не тільки на майстрів його епохи, а й на імпресіоністів майбутнього.
Дане полотно з серії «Сто видів Фудзі», виконано як гравюра по дереву у звичному для Утаґави стилі — укійо-е, жанрі, що зображує красу природи та повсякденне життя. Колірна гама мінімальна — сині, білі та сірі відтінки. Але це і додає роботі шарму та переносить у морозний день, коли навіть пензель покривається маленьким шаром дрібного снігу. Сніг, зокрема, додає роботі особливої динаміки та простору.