Користуючись веб сайтом "Світ в картинах" Ви погоджуєтесь на використання Cookies.
Робота англійського художника, що був відомий своїми акварельними пейзажами. Для цієї роботи автор використовував і акварель, і графіт, яким робив нариси на папері. Завдяки архітектурній освіті та художньому баченню, його етюди є зразками дещо хаотичної та митецької, але одночасно — достовірної творчості.
На картині — відома туристична пам’ятка Скеля-Сирота, що знаходиться на захід від Сіднея, Австралія. Вона утворилась близько 170 млн років тому, з часом дещо відкололась та відокремилась від інших, за що й отримала свою назву. З часом пішохідні маршрути туди обмежили, а після 1974 року — закрили зовсім через загрозу руйнування.
Робота англійського архітектора та художника, що був знаний своїми акварельними пейзажами. Автор любив використовував у своїх роботах акварель та графіт, за що й отримав визнання. Його картини вирізнялись як художньою вигадливістю, так і архітектурною точністю, що знаходила прояв навіть у зображенні пейзажів.
Місцевість на цьому полотні — берегова лінія Тасманії з типовими гірськими схилами на ній, а також неосяжна стихія, яка передана тут достатньо спокійно. Для зображення усіх деталей композиції, автор використовував легкі та швидкі, дещо розмиті мазки, що було характерним для етюдів. І, зокрема, для стилю його робіт.
Сотер Якса‑Малаховський — польський художник-мариніст, знаний портретист і майстер міських пейзажів, що навчався в Кракові та Мюнхені. Він часто подорожував уздовж узбережжя: Балтійське, Адріатичне, Середземне море. І, звісно, плідно там працював.
Це зображення є репродукцією картини на поштовій листівці, що увійшла до однойменної серії, яка була надрукована у 1927 році у Кракові. Оригінал був створений аквареллю та гуашшю на картоні, завдяки чому автору вдалось передати і легкість хвиль та хмар, і достатньо деталізовані фігури людей, що відпочивають на пляжі. А колірна гама створює чітке враження спекотного, розслабленого дня.
Робота є однією із 10 мотивів, створених автором на цю тему, що мали найбільшу популярність серед публіки.
Репродукція картини на поштовій листівці./p>
Костянтин (Константиний) Тизенгауз — польсько‑литовський граф, натураліст (зокрема, орнітолог) та аматор-художник, який створив серію акварельних робіт присвячених природним та архітектурним пам’яткам. Адольф, його брат, скоріш за все брав участь у створенні репродукцій.
Ця акварель призначалась для «Вільнюського альбому», що мав зобразити різні видатні місця Литви. Проте, він так і не був виданим. Для роботи автор також використовував графіт, аби зобразити певні деталі більш чітко. А також чорнила, якими були наведені певні лінії, наприклад на будинках при зображенні центральних персонажів.
Колірна гама роботи дуже стримана: коричневі, сірі та сині кольори створюють атмосферу тихого вечора на узбережжі Вільні. На фоні — стара забудова міста, яка передана достатньо реалістично, та Вежа Гедиміна. Тож ця робота є не тільки культурно, а і історично цінною.
Репродукція картини на поштовій листівці.
Картина невідомого художника, що передає вигляд Вроцлавської Ратуші з документальною точністю. На той час місто мало назву «Бреслау», що і написано згори картини. І тоді, і зараз Ратуша знаходиться на центральній площі міста. Цікавий факт, що ця споруда будувалась цілих 250 років, і з торгової будівлі стала адміністративною та судовою.
На полотні — жвавий день великого міста, переданий великою кількістю деталей: люди, точки торгівлі, заклади. Воістину майстерна робота, адже попри достатньо легку та невагому акварель, яку часто використовували для плавних переходів, автору вдалось створити фотографічно точну та достатньо реалістичну роботу. А колірна гама у теплих відтінках натякає нам на те, що сезон, скоріш за все, весняний або літній. Це можна зрозуміти й по поодиноких зелених деревах.
Репродукція картини на поштовій листівці./p>
Картина невідомого автора, що зображає Успенську церкву у центрі Львова. Зважаючи на напис «Лемберг» та достатньо старомодний одяг персонажів, можемо припустити, що картина була написана у 1772–1918 роках.
Сама церква була зведена ще у далекому 15 столітті. Це собор у готичному стилі, який набув рис українського бароко лише під час його перебудов у 17–18 століттях. У 1939 році церква також зазнала пошкоджень, проте пізніше була перебудована. І вона була однією з небагатьох релігійних споруд, які не зазнали великих руйнувань під час війн.
Успенська церква була місцем збереження православності у часи, коли Львів був полікультурним містом. І залишається ним нині.
Репродукція картини на поштовій листівці./p>
Робота польської художниці, що творила на початку 19 століття. Вона була знана завдяки своїм майстерним акварельним роботам та зображенням архітектурних споруд. На жаль, даних про авторку відомо небагато.
У центрі композиції — Варшавський університет, що був побудований у 1816 році. А саме, його центральний корпус. На той час він був одним із провідних закладів освіти у Польщі. Архітектурний стиль — здебільшого класицизм.
Для роботи художниця, скоріш за все, використовувала акварель та гуаш, що були популярними матеріалами у працях митців 19–20 століть.
Ми бачимо жвавий день, можливо — осінній. Атмосферу тихого спокою передають нерухомі дерева та неспішні персонажі, які снують у своїх справах. А майже безхмарне та сонячне небо додає полотну особливої теплоти та затишку.
Репродукція картини на поштовій листівці./p>
На картині — Вілянівський замок, колишня королівська резиденція, що знаходиться у передмісті Варшави. Він був зведений у 1677 році Яном III Собеським як літня резиденція польських королів. А його архітектурний стиль поєднує класицистичні та барокові елементи, характерні для будівель того часу.
Полотно має достатньо глибоку перспективу та динамічність, завдяки наявності багатьох деталей: людей, рухомої повозки та хмарного неба, що натякає на погоду, яка ось-ось зміниться. Проте, від самої роботи віє затишком, завдяки використанню теплої палітри та плавних мазків.
Картина української художниці, виконана на основі фото Шарлоти Фредеріксон. Шарлота є фотографинею та фанаткою зображення тварин та природних пейзажів, тому її фото у більшості присвячені цьому. Конкретно на цьому — частина гірського масиву на північному заході США, поблизу Сіетла, і є частиною North Cascades National Park. Тобто, майже на кордоні з Канадою.
На відміну від оригінального фото, картина передає цю місцевість більш м’яко. Кольори трохи приглушені, мазки легкі та дещо довільні. Це допомагає авторці передати теплий жовтневий день у горах. І складається враження, ніби у цих місцинах не бувало ноги людини. Тут лише недоторкана природа, величні гори й тихий вітер, від якого шелестить листя на численних деревах.