,
,
,
Ця гравюра виконана приблизно в 1781 році — це акватинта поверх офорта, створена за ескізами Луї-Жана Деспреза, з гравіюванням фігур Едуардом та Луї-Шарлем Готьє-Даґоті й Жаном Дюплессі-Берто. У центрі композиції — однойменний храм, присвячений богині Ісіді, що був побудований у далекому 1764 році. Він пережив цілих два руйнування: під час землетрусу у 1796 та виверження Везувію в 1779 роках. І двічі був прискіпливо відбудованим, через свою важливість і для місцевих, і для історії.
Робота воістину захоплює: надзвичайна деталізація, тонкі переходи кольору, попри монохромність палітри, динаміка сюжету та велика кількість персонажів. Кожна деталь приковує до себе увагу: від хмарного неба до кожної окремої персони. Офорт додає цій картині точності, а акватинта — плавності та натуральності. Тож полотно гармонійно поєднує у собі архітектурну документальність та романтичність сюжету.
Цікавий факт: ілюстрація була створена для видання «Мальовнича подорож Неаполем і Сицилією», що пізніше було опубліковане у Парижі аж у 5 томах.